Тіні Гардаріки

5. Одаївська панорама. Певний час використовував на візитках.

Читати більше… →

Про ящірок нещодавно написав Іздрик.  Про ігуан.

Чоловік привіз з відрядження екзотичного звіра. Його почало зачіпати, що вона його не любить. Читати більше… →

Для тракториста практикуючого уявити спелеолога, який десь під ним «ковиряє висипку» – це ж не можна вписати в класичний трьохвимірний простір – фактично нереально. Як можна сприйняти мотивацію типу «звідти дує!», або «туда камінь летить!!» – йому легше вивчити квантову фізику з механікою разом взяті.

З точки зору трактористської логіки спелеолог – ну, таких на Русі поважали. Спелеолог в свою чергу (в реальному житті часто успішна людина),  може обґрунтувати всю рентабельність селянської праці і життя в цілому.

Конфронтація є. Але чи так було завжди? Читати більше… →

2009 року я займався просуванням даного проекту. Зараз мені цікаво пригадати, як воно було.

Додаткова інформація для осмислення матеріалу ТУТ

(якщо ви знаєте, що таке «туристичні марки» – можна не читати)

Текст курсивом завжди відхиляється від тіла питання, не заблукайте

Читати більше… →

На сайт мені доводиться писати тексти похваляльні. Ой яка червонокнижна чапля, які унікальні схили, країна замків та водоспадів бла-бла-бла.

Щоб в читача склалося позитивне враження про ділянку з, скажімо, 36 по 45 км водного маршруту, в мене є всього кілька речень. Також в них бажано втиснути теги «сплавитися», «відпочинок», «катамаран», «Дністер» – ніяких художніх цілей я перед собою не ставлю, це не путівник, а проспект.

Я  знайшов свою стару шпаргалку з вже готовими (мною ж придуманими) заготовками Жодна на поточній версії сайту зараз не використовується.

Отже: Читати більше… →

Я не прихильник «запозичень». Своїх ідей – б’ються між собою, мов павуки в банці, щоб часу вистарчало.
Для писання будь якого тексту на блог має бути сюжет, зав’язка, інтрига, а ліпше – конфлікт. Побільше м’ясива. От про козу. Не про шашлики з .. – про козу-волинку, гуцульський інструмент. Про козу, що от вже кілька років мені руки не доходять навчитися на ній грати. Перебираючи можливі фабули, я пригадав, що кілька років тому вже описував ту історію.
Чому я не можу вкрасти сюжет сам в себе? Отже, як там воно було написано:
Читати більше… →

Спочатку невелика ремарка.
Я майже розівчився писати тексти «від руки».
Як воно колись було – на маленьких клаптиках паперу жадібним почерком накидалася головна тема; потім вимальовувалися сюжетні лінії. І вже майже готовий текст пальці несміливо пробували набирати на клавіатурі.
Завжди існує «режисерська версія» тексту. Найсмачніші моменти залишаються поза увагою, текст вичищається від непотрібних тез, стає цензурнішим за змістом. Частина ідей чекає свого часу.
Недолік «машинописання» – воно є неможливим в похідних умовах. Я можу спромогтися на певні нотатки – але не більше.
Отже, що там каже блокнот? Читати більше… →

Людина, що нажерлася шашлику,
неспроможна творити мистецтво

Як би її не називали – розкладкою, харчами чи хавкою – це одна з головних складових успішного виїзду. Отже, розкладка.
Одразу можна розділити на власне «розкладка» та «закуска». Це два боки медалі того, що називається «збалансоване харчування».

Є два страшних бича харчування в поході – картопля або каші. До першого злочинного угрупування відносяться рагу, картопля з грибами, борщі та юшки, опозиція – гречка, рис, кукурудзянка, пшоно, ячка (вівсянку – геть!).
Коли людина активно рухається, їсти треба повноцінно. Виживати на канапках – прерогатива студентів. Читати більше… →

Є-є, є-є, і упирі, що душі ссуть
Як казала моя бабця, житель її села, племінний – круглолиций, мов налисник. На відміну від села сусіднього, де процвітає мезокефалія.
Мабуть, у деякий селах недосконалі зразки породи якимось чином вибраковують – бо іноді люди схожі між собою, як китайський трикотаж. Я вже не кажу про ті глухі села, де одружуються через три-чотири покоління – їх важче розрізняти, ніж афроафриканських студентів.
Узагальнити і звести до єдиного знаменника можна жителів цілих регіонів. Читати більше… →

Дунай, Дунайчик, … Дунька, шляк би тебе трафив!
Попереднього разу я сидів на спині коня, мабуть, ще в минулому житті. Можна у нього не вірити, але є в мене одна історія…
Коли мені було років зо три, моя старша сестра розповідала мені сюжет «Лошадиной фамилии» Чехова. Відгадай, каже, як звали того героя. Я відповів одразу: «Овсов». (Читати я почав в 5.)
Тому я можу як припускати можливість минулого життя, так і те, що якщо не в конях, то хоча би в чомусь, що з ними пов’язане, я колись розумівся. На відміну від життя нинішнього. Читати більше… →

1. Заблукати в лісі. Надійно. Залізти в кропиву, збитися зі стежки, витягнути злого кліща. Шукаючи вже не урочище, а хоча б вихід з лісу, наткнутися на руїни старовинних стін.
2. Оцінити територію по шкалі Мооса на коефіцієнт стоптаності.
Мій ворд зовсім нерозумна істота. Я думаю, яку б то шкалу написати з мені відомих, думаю, візьму Мооса (коефіцієнт твердості мінералів) – а воно виправляє Мооса на мопса. Чим кінологія важливіша за геологію, і чому з великої літери?

Якщо коефіцієнт не перевищує допустимого значення –можна роздягатися.
3. Поставити на видне місце рюкзак з фотоапаратом. Якщо лихий таки прибреде до травертину – то швидше вкраде синицю (ваші речі), чим буде споглядати журавля (журавелю).
4. Пошукати кліщів. Читати більше… →

I
Так було колись
Зараз у дітей є телефони з mp3, вони самі собі патефон. А колись без шамана-гітариста було не обійтися, батарейки – круглі та пузаті, коштували дорого. Мантри – «афган», «любе»; вуличний романс – «а теперь ти нєжная, королева снєжная». Мені від того списку Шіндлера стає трохи не по собі зараз.
Я ж з провінції. І всесвітнє павутиння доповзло туди не так давно.
Тоді я, щоб ніхто не чув, слухав «Піккардійську Терцію». А може то попса? На «Nirvana» ж не схоже..
Може, тому мені набридло пити ще в «отрочєствє». Гітаристу ж всюди наллють та накурять. В мене імунітет, так само як до вітрянки, якою перехворів два рази. Читати більше… →