Чернетки
На сайт мені доводиться писати тексти похваляльні. Ой яка червонокнижна чапля, які унікальні схили, країна замків та водоспадів бла-бла-бла.
Щоб в читача склалося позитивне враження про ділянку з, скажімо, 36 по 45 км водного маршруту, в мене є всього кілька речень. Також в них бажано втиснути теги «сплавитися», «відпочинок», «катамаран», «Дністер» – ніяких художніх цілей я перед собою не ставлю, це не путівник, а проспект.
Я знайшов свою стару шпаргалку з вже готовими (мною ж придуманими) заготовками Жодна на поточній версії сайту зараз не використовується.
Отже:
На стрімчаку, високо над Збручем
Звідси так хороше милуватися
Тут Збруч стає повільнішим, набирає поважності
Зупинка на ночівлю на великому просторому лугові
Переходимо перекат „Броди”. Потрібно влучити у вузький фарватер поміж підводними каменями.
Ракурси постійно змінюються. Можна гратися в доганялки – швидкість течії на річці з нешироким руслом – це особливо захоплююче.
Місцина дивовижної краси. Одна із найпривабливіших фортець Західної Украйни.
Екскурсія до Кудринецької фортеці
Компактна річка із жвавою течією. Каньйон Збруча.
Мальовничі, береги, швидкоплинна течія. Різнотрав’я на березі, птахи у небі
За кілька кілометрів – неземної краси водоспадик – „спинись, хвилино, ти ніштяк”.
„Змінюємо” річку – „малолітражний” Збруч на „повнопривідний” Дністер.
Поблизу Кудринець – зріз відслонень силурійської епохи – віком більше 400 млн років. Аналогів у світі – всього декілька
Збруч – швидкоплинна річка з каньйоноподібними берегами.
Плавзасоби монтуються, а ми тим часом провідуємо фортецю Чорної кози в Чорно козинцях.
Колишня резиденція кам’янецьких єпископів, була понищена першою
Переїзд до Скали-Подільської. Дорогою оглядини неперевершених костелів в Озерянах та Лосячі
Оглядини руїн давньої фортеці та костелу XVI ст.
Вливаємося в повнометражний Дністер.
.. контрастує з компактним ергономічним Збручем.
Хотинська фортеця. Екскурсія.
Іноді окремі блоки рекламної інформації кочують з одного сайту на інший, поки не починають сприйматися як щось нормальне. Такі штампи як «дністровсько-берем’янський каньйон», «дністровські субтропіки», зрештою, саме слово «каньйон2 давно вже стали класикою.
Найсоковитіші описи вдаються тим писакам, що знайомі з предметом «по сорочці» – фотографії бачили, хтось може й відео. Відчуття реальності не втрачене – його просто немає.
Я намагаюся описувати все реалістично, бо потім в мене ж спитають, де ж та Вондерляндія. Як сказав хтось з класиків – коні (інструктори) – не винні.
