Тіні Гардаріки

Тарас Якимчук, люб’язно для нашого блогу:

Історія ця приключилась у випускному класі. Сонце тоді було яскравіше,
трава зеленіша, а пиво смачніше. Як кожному порядному
одинадцятикласнику, мені було скучно. Вся фантастика з районної
бібліотеки прочитана, улюблений Starcraft пройдений по кілька раз, а
“Цілком таємно” по ящику вже не показують. І тоді одного весняного
ранку фантастика виповзла в реальність…

Коротка історія Домініону Землі. (ще…)

I

Темна печера на схилі похмурої ущелини. В глибині палає вогнище, по стінах витанцьовують химерні тіні. Над вогнищем булькає величезний казан з відваром голови відомого журналіста.  Ядучі трави, істеричний батечко Фура помішує відвар довгою штуркалкою. Нарешті із нестримною люттю виливає відвар по схилу, жадібно вдивляється в слиз, що залишився на стінках казана. Записує в пожовклому записнику «у Києві хмарно з проясненнями, а в Житомирі невеликий місцями дощ».

(ще…)

Хто був в печері Млинки останніх кілька років, не може не знати про Слимака. Це – мала кудлата собака, що обожнює туристів та ковбасу. Слимак підлиза? Безпідставні звинувачення. Він просто добре знає, на кого треба гавкати.

Я терпіти не можу, коли, їдучи на ровері .. (хоча куди я  зараз поїду зі своїми колінами).. змушений відкопуватися від чергової шавки. Мій знайомий для цього, наприклад, використовує петарди. Але коли Слимак  з гарчанням намагається розірвати штанку Велосипедисту – а їх в Млинках всього кілька – я годую його м’ясом. На душі – легко та приємно. (ще…)

12.30. с.Устечко. Спека. Сиджу собі на березі Дністра. Обперся на приспущений катамаран та й картоплю нарізаю. Поглядаю на тліючу деревину в вогнищі. Думаю, що от зараз мої прийдуть з Червоногороду і треба буде поставити в гарячий попіл казанок з чаєм… (ще…)

Для тракториста практикуючого уявити спелеолога, який десь під ним «ковиряє висипку» – це ж не можна вписати в класичний трьохвимірний простір – фактично нереально. Як можна сприйняти мотивацію типу «звідти дує!», або «туда камінь летить!!» – йому легше вивчити квантову фізику з механікою разом взяті.

З точки зору трактористської логіки спелеолог – ну, таких на Русі поважали. Спелеолог в свою чергу (в реальному житті часто успішна людина),  може обґрунтувати всю рентабельність селянської праці і життя в цілому.

Конфронтація є. Але чи так було завжди? (ще…)

На сайт мені доводиться писати тексти похваляльні. Ой яка червонокнижна чапля, які унікальні схили, країна замків та водоспадів бла-бла-бла.

Щоб в читача склалося позитивне враження про ділянку з, скажімо, 36 по 45 км водного маршруту, в мене є всього кілька речень. Також в них бажано втиснути теги «сплавитися», «відпочинок», «катамаран», «Дністер» – ніяких художніх цілей я перед собою не ставлю, це не путівник, а проспект.

Я  знайшов свою стару шпаргалку з вже готовими (мною ж придуманими) заготовками Жодна на поточній версії сайту зараз не використовується.

Отже: (ще…)

Людина, що нажерлася шашлику,
неспроможна творити мистецтво

Як би її не називали – розкладкою, харчами чи хавкою – це одна з головних складових успішного виїзду. Отже, розкладка.
Одразу можна розділити на власне «розкладка» та «закуска». Це два боки медалі того, що називається «збалансоване харчування».

Є два страшних бича харчування в поході – картопля або каші. До першого злочинного угрупування відносяться рагу, картопля з грибами, борщі та юшки, опозиція – гречка, рис, кукурудзянка, пшоно, ячка (вівсянку – геть!).
Коли людина активно рухається, їсти треба повноцінно. Виживати на канапках – прерогатива студентів. (ще…)

Дунай, Дунайчик, … Дунька, шляк би тебе трафив!
Попереднього разу я сидів на спині коня, мабуть, ще в минулому житті. Можна у нього не вірити, але є в мене одна історія…
Коли мені було років зо три, моя старша сестра розповідала мені сюжет «Лошадиной фамилии» Чехова. Відгадай, каже, як звали того героя. Я відповів одразу: «Овсов». (Читати я почав в 5.)
Тому я можу як припускати можливість минулого життя, так і те, що якщо не в конях, то хоча би в чомусь, що з ними пов’язане, я колись розумівся. На відміну від життя нинішнього. (ще…)

I
Так було колись
Зараз у дітей є телефони з mp3, вони самі собі патефон. А колись без шамана-гітариста було не обійтися, батарейки – круглі та пузаті, коштували дорого. Мантри – «афган», «любе»; вуличний романс – «а теперь ти нєжная, королева снєжная». Мені від того списку Шіндлера стає трохи не по собі зараз.
Я ж з провінції. І всесвітнє павутиння доповзло туди не так давно.
Тоді я, щоб ніхто не чув, слухав «Піккардійську Терцію». А може то попса? На «Nirvana» ж не схоже..
Може, тому мені набридло пити ще в «отрочєствє». Гітаристу ж всюди наллють та накурять. В мене імунітет, так само як до вітрянки, якою перехворів два рази. (ще…)