Тіні Гардаріки

В старезному млині,

а)мурованому з червоного каменю

б) порослому плющем та хмелем

в) у вузькій ущелині на березі примхливого потічка

жив-трудився-помер мельник з характерним семітським прізвищем. Окрім млинарства, давав людям грошики під відсотки – який не який ґешефт.

Одного погожого дня відсотки довели двох сусідів – Кузьму та Дем’яна, до ручки. Як це завжди водиться в таких випадках, корчма виявилася поруч. Дитина закрила очі посеред хати – і її не видко.

Там вони уклали угоду з чортом. Ні, як ж то було здогадатися? Приязний усміхнений чолов’яга, за півкварти крові з носа сусіди та хрестик на пергаменті пообіцяв відправити мельника до своєї мами.

Угода була виконана – здійнялася буря. Потічок вийшов з берегів, забрав мельника разом з прикрою скринею. Кузьму та Дем’яна  витягло через шибку смерчем – а  за ними і власника корчми з рахунком в руці.

Історія як завжди все переплутала; священномучениками назвали не тих. Взагалі не тих. Насправді ж, по іронії долі в пеклі їх всіх поселили в один казанок номер 417 – о, який тісний світ. Чоловіків – за угоду, лихварів – за більші, чим два відсотки в місяць, кредити. (ще…)

Півтори роки тому, описуючи нашу поїздку до Одаївських печер, я використав давню історію. Контрлве:

Колись то їхали ми до Одаєва. Шнурки, гельми… ну як то в нас не спитати „Хлопці, куди ви, відки?”. Розговорилися ми з чоловіком – півроку і на пенсію. Був він одержимий ідеями:
1) біля рідного села пустити потік під відкіс – зорганізувати водоспад, що спадатиме із стометрової кручі…

Два тижні тому мене спіткало дежавю – на скелі Монаха, що біля Летячого, від річки виднівся новоутворений водоспад – струмок спадав прямо з кручі! (ще…)

На початку літа я вважав, що це урочище – останнє на «нашому відрізку» Дністровського каньйону, що мені залишилося. Поспішати затирати останню цифирку на картці поповнення – а що далі? Відтерміновуючи, я вирішив перевірити кілька «білих плям» – у пошуках додаткової мотивації..

Все виявилося значно глибше. Так виник фразеологізм:

«Коли я  починав ту справу, був впевнений, що знаю майже все. Зараз, через стільки років, я цього зовсім не думаю, хоча певне уявлення в мене все таки є.» (ще…)

Вибити звичку екскурсовода розповідати з року в рік одне й те саме – а  чи варто? Cмачна соковита байка… відверто пішлих, недолугих, незавершених – як фм-станцій, а справді якісних? Скільки  готелькаліфорній за 30 років написали Eagles? Правильно – і те сперли в «Jethro Tull».

Історія хвороби історій екскурсовода. Вона росте, дорослішає, з часом з’являються темні кола та зморшки біля очей. Вона живе своїм життям, все яку людей. Варто її розповісти – вона вже Є. (ще…)

5. Одаївська панорама. Певний час використовував на візитках.

(ще…)

Про ящірок нещодавно написав Іздрик.  Про ігуан.

Чоловік привіз з відрядження екзотичного звіра. Його почало зачіпати, що вона його не любить. (ще…)

2009 року я займався просуванням даного проекту. Зараз мені цікаво пригадати, як воно було.

Додаткова інформація для осмислення матеріалу ТУТ

(якщо ви знаєте, що таке «туристичні марки» – можна не читати)

Текст курсивом завжди відхиляється від тіла питання, не заблукайте

(ще…)

Є-є, є-є, і упирі, що душі ссуть
Як казала моя бабця, житель її села, племінний – круглолиций, мов налисник. На відміну від села сусіднього, де процвітає мезокефалія.
Мабуть, у деякий селах недосконалі зразки породи якимось чином вибраковують – бо іноді люди схожі між собою, як китайський трикотаж. Я вже не кажу про ті глухі села, де одружуються через три-чотири покоління – їх важче розрізняти, ніж афроафриканських студентів.
Узагальнити і звести до єдиного знаменника можна жителів цілих регіонів. (ще…)

Дунай, Дунайчик, … Дунька, шляк би тебе трафив!
Попереднього разу я сидів на спині коня, мабуть, ще в минулому житті. Можна у нього не вірити, але є в мене одна історія…
Коли мені було років зо три, моя старша сестра розповідала мені сюжет «Лошадиной фамилии» Чехова. Відгадай, каже, як звали того героя. Я відповів одразу: «Овсов». (Читати я почав в 5.)
Тому я можу як припускати можливість минулого життя, так і те, що якщо не в конях, то хоча би в чомусь, що з ними пов’язане, я колись розумівся. На відміну від життя нинішнього. (ще…)