Тіні Гардаріки

Вкорочений сплавницький словник

Табань

Воно ж рівняй. Етимологія залишається нез’ясованою між «табакерка» та «табуретка». Іноді може бути замінено більш змістовним «рівняй».

Катамаран постійно норовить “з’їхати” від уявної прямої, на якій його утримують. Грамотна зв’язка «капітан-помічник» ловить імпульси та тенденції судна, вчасно утримуючи його на цій самій уявній. Уявній в першу чергу в голові капітана; до моменту досягнення повного порозуміння зв’язки може пройти певний час. Наприклад, коли міняється курс із «зовнішнього радіусу» на «внутрішній» – бажано про це одразу повідомити помічника, хіба він телепат.

(ще…)

(ще…)

Фотозвіт з дводенного сплаву по Збручу

Автор всіх фото: Валентина Олімпієва (ще…)

В старезному млині,

а)мурованому з червоного каменю

б) порослому плющем та хмелем

в) у вузькій ущелині на березі примхливого потічка

жив-трудився-помер мельник з характерним семітським прізвищем. Окрім млинарства, давав людям грошики під відсотки – який не який ґешефт.

Одного погожого дня відсотки довели двох сусідів – Кузьму та Дем’яна, до ручки. Як це завжди водиться в таких випадках, корчма виявилася поруч. Дитина закрила очі посеред хати – і її не видко.

Там вони уклали угоду з чортом. Ні, як ж то було здогадатися? Приязний усміхнений чолов’яга, за півкварти крові з носа сусіди та хрестик на пергаменті пообіцяв відправити мельника до своєї мами.

Угода була виконана – здійнялася буря. Потічок вийшов з берегів, забрав мельника разом з прикрою скринею. Кузьму та Дем’яна  витягло через шибку смерчем – а  за ними і власника корчми з рахунком в руці.

Історія як завжди все переплутала; священномучениками назвали не тих. Взагалі не тих. Насправді ж, по іронії долі в пеклі їх всіх поселили в один казанок номер 417 – о, який тісний світ. Чоловіків – за угоду, лихварів – за більші, чим два відсотки в місяць, кредити. (ще…)

Півтори роки тому, описуючи нашу поїздку до Одаївських печер, я використав давню історію. Контрлве:

Колись то їхали ми до Одаєва. Шнурки, гельми… ну як то в нас не спитати „Хлопці, куди ви, відки?”. Розговорилися ми з чоловіком – півроку і на пенсію. Був він одержимий ідеями:
1) біля рідного села пустити потік під відкіс – зорганізувати водоспад, що спадатиме із стометрової кручі…

Два тижні тому мене спіткало дежавю – на скелі Монаха, що біля Летячого, від річки виднівся новоутворений водоспад – струмок спадав прямо з кручі! (ще…)

На початку літа я вважав, що це урочище – останнє на «нашому відрізку» Дністровського каньйону, що мені залишилося. Поспішати затирати останню цифирку на картці поповнення – а що далі? Відтерміновуючи, я вирішив перевірити кілька «білих плям» – у пошуках додаткової мотивації..

Все виявилося значно глибше. Так виник фразеологізм:

«Коли я  починав ту справу, був впевнений, що знаю майже все. Зараз, через стільки років, я цього зовсім не думаю, хоча певне уявлення в мене все таки є.» (ще…)

Банально і ви це вже скуштували? А за оригінальним рецептом?

Одразу скажу – перцю всипав трохи забагато, але такий в мене вже був настрій. Можу сказати впевнено – зробити маршрут

насиченішим – неможливо.

Господь нам послав прекрасний рейковий потяг зі Львова – 1,5 години – і ти вже в Тернополі, 0 9 00, свіжий та виспаний. Всього 25 гривень.

Потім був переїзд в Незвисько.

Цей маршрут не пропонує хіба лінивий. З обов’язковими «дністровсько-беремянськими субтропіками» – себто, Червивою горою та окутим чемоданним туманом другий день з обов’язковою «перлиною Тернопілля» – джуринським водоспадом.

Але ж його можна фарширувати зовсім іншою начинкою!

І дуже важливо – правильного формату група, яка погоджується екскурсії ( іноді дорога до об’єкту терниста, обглодана та шипшинувата). На цій ділянці до Дністра все найцікавіше трохи поруч.

Автор всіх фото: Степан Гнатишин  (ще…)

Вибити звичку екскурсовода розповідати з року в рік одне й те саме – а  чи варто? Cмачна соковита байка… відверто пішлих, недолугих, незавершених – як фм-станцій, а справді якісних? Скільки  готелькаліфорній за 30 років написали Eagles? Правильно – і те сперли в «Jethro Tull».

Історія хвороби історій екскурсовода. Вона росте, дорослішає, з часом з’являються темні кола та зморшки біля очей. Вона живе своїм життям, все яку людей. Варто її розповісти – вона вже Є. (ще…)

5. Одаївська панорама. Певний час використовував на візитках.

(ще…)